Описание
Смысл группы собрать всех кто живет, жил когда-то или отдыхал в Чудеи.
Межиріччя (в австро-угорських документах Чудин, до 1946 року Чудей) — село, центр сільської Ради. Розташоване в мальовничій місцевості на схилах Карпат між ріками Малий Сірет і Сіретель, за 16 км від районного центру. Через село пролягає шосейний шлях Чернівці—Красноїльськ. Через Межиріччя протікає маленька річка Чудин, що впадає в Сіретель. Населення — 3579 чоловік. Живуть тут українці, румуни, молдавани, росіяни, поляки, євреї. Сільській Раді підпорядковане село Нова Красношора.
Місцевість, у якій розташоване село, заселялася людиною з давніх часів. Про це свідчить знайдений у висохлому руслі потоку молоток з темно-сірого каменю 9 см завдовжки, який зберігся з часів новокам’яного віку.
Про виникнення й назву села існує кілька легенд. В одній з них походження назви пов’язують з невеликим мінеральним джерелом, що є тут, водою якого начебто виліковували хвороби очей. Джерело визнали за «чудо». Згодом тут стали селитися люди. Від його назви і пішла назва поселення Чудей.
Перша документальна згадка про Чудей належить до 1707 року. У грамоті поміщиці М. Коміссо зазначено, що село подаровано нею монастиреві Путна. З кінця XVIII століття воно належало православному релігійному фондові.
Тяжкою була доля монастирських селян. Крім численних відробітків та натуральних повинностей, селян примушували працювати ще й на заводі, що виробляв листове скло. Завод почав працювати тут з 1803 року і діяв до початку XX століття. Місцеві селяни повністю залежали від сваволі управителя. їх зобов’язували привозити з лісу панові за рік від 17,5 до 27,5 сажнів дров, відробляти 5 днів на рік, косити й збирати сіно та виконувати багато інших повинностей.
Виснажлива праця на заводі, у володіннях монастиря, натуральні повинності та різні податки вкрай розорювали жителів села. Це викликало неодноразові заворушення. Найбільшим був виступ у 40-х роках XIX століття. До повстання селян під керівництвом Лук’яна Кобилиці, яке почалося в гірських районах Буковини, приєдналися й жителі Чудея. Повсталі селяни не тільки забирали землі і ліси у поміщиків, а й відмовлялися виконувати феодальні повинності, виступали проти уряду.
Permalink No Comments Comment on this post
Межиріччя ст. 2
30 Июнь
Posted by fomuy as Межиріччя біля села
Скасування панщини не полегшило становища селян. Кращі землі залишились поміщику та церкві. За феодальні повинності, що відмінялися, селяни змушені були платити викуп. З розвитком капіталістичних відносин посилився процес дальшого розорення та зубожіння селян. У Чудеї значно збільшилося число халупників — найбіднішої частини селянства. Якщо 1847 року їх налічувалось 5, то 1865 — вже 75. Загальна кількість господарств збільшувалась, але вони ставали дрібними, економічно занепадали. За 20 років у 4 рази зросла кількість господарств, які мали мінімальний земельний наділ до 2 йохів, у 1847 році їх було 20, у 1865 році стало 85.
За тих умов національного і соціального гноблення трудове населення Чудея не мало доступу до знань, до освіти.
Перша школа тут відкрита у 1816 році. Вона не задовольняла селян. Намагання ж общини розширити початкову школу зустрічало опір офіційних властей. Понад двадцять років (з 1817 по 1837 рр.) тривало листування селян з урядовими інстанціями про добудову школи. Тільки 1844 року шкільне приміщення було дещо розширено.
На початку XX століття село значно зросло, тут виникли підприємства. Використовуючи чудові навколишні ліси, дешеву робочу силу, багатії відкрили лісопильний завод, різні майстерні, 2 млини, склади.
За перше десятиліття зросла і кількість населення. Якщо 1900 року тут проживало 2594 чоловіка, то 1910 року було вже 3167. Значний прошарок серед них становили робітники лісопильного заводу та інших підприємств і майстерень, а також поденні й сезонні робітники в сільському господарстві. Всі вони існували коштом заробітку. Та не всі могли знайти роботу в своєму селі і змушені були ш
